Емоційний інтелект – навіщо учневі знати це

Поради батькам від еко-студії дитячого розвитку «БОНОБО»

Емоційний інтелект – навіщо учневі знати це.

Інтелект – наше багатство, найцінніше властивість особистості, різнопланове настільки, наскільки багатогранна сама людина.

Завдання школяра – розвинути мислення, отримати знання, вписатися у соціум. У молодшого школяра основний спосіб отримання знань і спілкування з однокласниками – це емоції.

Простий приклад: першокласник правильно відповів на питання, отримав похвалу вчителя і схвалення хлопців, він щасливий, з захватом розповідає вдома про свій успіх та сідає за уроки, щоб на завтра знову опинитися переможцем. І ось він тягне руку, майже зіскакує з місця, щоб відповісти, і знову тріумфує, – його похвалили. Ця похвала розноситься як камінчик по воді: визнання учителем, батьками, бабусями, сусідами, друзями батьків … Так формується мотивація на придбання нових знань.

Але в класі 35 учнів, всі хочуть відповісти, хочуть визнання. Дитину раз не запитали, два, і ось він уже сидить в кутку ображений, не хоче відкривати книгу, не хоче виконувати завдання. Його емоції – образа, відчуття несправедливості, відчуття нелюбові. Якщо дати розростися цьому почуттю, у нього виникне озлобленість, ненависть до тих учнів, яких в цей момент запитали, а заодно і до вчителя, який вибрав не його.

     Єдиний вихід з цієї ситуації – навчитися управляти емоціями.

Як це зробити.

Емоції – це вираження почуттів. Неможливо заборонити дитині відчувати, але можна і потрібно навчити його розбиратися у власних почуттях і пояснювати поведінку інших людей. По суті, це тренінг емоційного інтелекту, що включає:
• Розширення словникового запасу емоцій: веселий, сумний, печальний, пониклий, натхненний, розгніваний … Чим більше дитина знаходить фарб в поведінці оточуючих, тим уважніше до них придивляється, тим зрозуміліше вони йому стають.
• Увага до невербальних засобів спілкування. Жести, міміка, поза, тембр мови, вираз очей – все повинно бути інформативним. Якщо вчитель за щось лає, але дитина здатна побачити, що очі у нього добрі, то сприйме критику по суті, а не як «наїзд» на нього.
• Здатність розпізнавати власні емоції, давати їм оцінку, співвіднести з подіями, що викликали емоції.
• Уміння визначати джерело емоцій іншої людини: що його розлютило, розсмішило або засмутило; такий підхід буде ключем до розуміння поведінки співрозмовника зараз.
• Уміння не тільки розуміти почуття іншої людини але й поважати їх.
• Розвивати в собі здатність співчувати, співпереживати іншим людям. Засоби – книги, фільми, спектаклі, фото.

 Дитина в соціумі.

Найважливішу роль, а іноді й визначальну, грає мікроклімат в колективі.

Можна навести безліч прикладів, коли батьки змушені міняти дитині школу через відносини, що  не склалися з однокласниками. Чому це відбувається? Причина – в низькій емоційної культури, яка, в свою чергу може бути викликана цілим рядом своїх причин:

– рівнем емоційного інтелекту батьків;

– темпераментом лідерів;

– сімейним комфортом (дискомфортом);

– рівнем доходу в родині;

– сімейними цінностями і т.д.

Діти приходять в школу зі своїм рівнем емоційного розвитку, який стримується (парадокс!) сучасними цивілізаційними перевагами. Вільний час вони проводять вже не у дворі, наповнюючись емоціями в іграх з однолітками, а один на один з комп’ютером, планшетом, телефоном та іншими гаджетами.

Школярі мають гостру потребу в придбанні навичок спілкування, уваги до інших людей, розуміння їх поведінки через виражаються емоції і прогнозування їх вчинків.

     Важливо: Керувати емоціями – не придушувати їх, а не допускати, якщо вони деструктивні.

У здатності розуміти емоційний стан і керувати ним і полягає емоційний інтелект.

17.05.2019